головна сторінка

Руїни замку

Близько 1360 року на місці колишньої дерев’яної фортеці князя Василька виріс кам’яний замок, що став форпостом польсько-шляхетських володінь. У 1389 році Теребовля отримала магдебурзьке право, а 1434 року стала повітовим містом. Теребовлянський замок відігравав велику роль в обороні всього краю від татарських та турецьких нападів. Внаслідок частих боїв Теребовлянський замок став непридатним для оборони. 1534 року його відремонтували коштом старости Станіслава Тенчинського і його брата Анджея. У 1594 році Теребовлянський замок захопив ватажок козацько-селянського повстання Северин Наливайко. 1631 року на Замковій горі було споруджено більшу, муровану з каменю фортецю, руїни якої збереглися до наших днів. Це грандіозне будівництво здійснено під керівництвом старости Олександра Балабана. Під час національно-визвольної війни 1648-1657 років Теребовля була одним із центрів народного руху на Галицькому Поділлі. У 1648 році козаки Богдана Хмельницького побували на замковій території, бо польська шляхта здала фортецю без бою. Теребовлянський замок неодноразово витримував ворожі облоги. В 1675 році турецько-татарська армія Ібрагіма-Шишмана оточила замок. Два тижні захисники твердині героїчно оборонялись і витримали облогу, хоча фортеця зазнала значних пошкоджень. Нові напади татар у 1687 і 1688 роках стали для Теребовлянської твердині й міста фатальними. Замок більше не піднімався з руїн. Крутою спіральною стежкою піднімаємося на Замкову гору. З чотирикутної вежі видно всю фортецю XVII століття. У плані замок має неправильну, видовжену і звужену на південь форму п’ятикутника, що повторює конфігурацію гори. Потужні мури, шириною від двох з половиною до п’яти метрів, посічені отворами бійниць, були пристосовані до тривалої оборони. Південна і західна вежі збереглися на висоту двох ярусів, а східна - трьох ярусів. Вони мали внутрішні дерев’яні бойові галереї. У східній оборонній стіні на значній висоті є в’їзд до замку у вигляді арки з тесаного білого каменю і з різьбленими кам’яними консолями з внутрішнього боку, на які опирався звідний міст. Криниця, розташована в центрі замку, частково завалена і перекрита монолітною плитою. Підземні ходи й глибокі льохи ще чекають своїх дослідників. Про внутрізамкові споруди нагадують хіба порослі травою і чагарником пагорби. На території замку розкопано поховання, датоване XVI століттям.